Чи потрібна двомовність в Україні ?

Чи потрібна двомовність в Україні?
Мова-це життя, вона робить нас тими, ким ми є.
Я вважаю, що головна проблема двомовності в Україні полягає в тому, що українці духовно мертві, вони не поважають свій народ, вони байдужі до минулого своєї рідної країни, патріотизм десь загубили.
Сьогоднішній люд вчиться не по книжках(де зображена вся мудрість і патріотизм нашого великого народу), а по телевізору, в якому крім насильства, п’янства , гулячого образу життя нічього не показують. Після цього не може вирости нормальна людина.
Я стиджуся тим, що не знаю і не розмовляю на своїй рудній мові, та чомусь коли я говорю це своїм друзям вони дивляться на мене як на схибнутого.
Ми як стадо баранів нас гонять не звісно куди. Таке враження, що Україна - це телевізор пульт якого ходить із рук в руки.
Ідеальне вбивство народу –це змусити забути їх своє майбутнє, так робили з нашою країною завжди, але тепер це роблять через телевізор, правда не оголошують про це. В донбасі - це їм вже мабуть вдалося. Люди забули культуру забули і історію. С такими темпами не стане скоро України, усі крадуть, варують, у кожного своя хата с краю.
Люди не розуміють сенс життя, люди як в тумані , дійсності не бачать. Це дуже схоже на замкнуте коло яке огороджено сталевою проволокою з якого вийти практично не можливо, в цьому кругу живуть українці яким забивають в голови те, що потрібне людям невидимкам, які панують як хочуть. Людям здається, що вони вільні , а це лише омана. Такий народ настільки великий і сильній, що дати йому розвиватися самому просто не дають.
Збили с толку люд потягом інформації
У нас в країні відбувається русифікація, людям вбили в голови що Росія - це круто, це клас, а Україна це країна в якої немає майбутнього.
Люди нічого не знають і не хочуть знати про свою країну. Це мене вбиває!
Я живу в світі клонованих біороботів яких штампує телевізор.
Тяжко мені дивитися на мою країну - її вбивають в мене на очах і я не можу нічого с цим зробити. Горько ридають всі ті ,що поклали своє життя за свою велику, вільну Україну!
Воля або смерть! - кричали козаки, як щоб і ми так закричали….
Ти не маєш права ганьбити своїх предків, пам’ятай це.

Гарний твір, в школі мабуть за таке 12 з плюсом отримав.

"Чи потрібна двомовність в Україні"
твір, хоч і патріотичний, але не звязаний з заголовком.
Двомовність у нас є, і поки що нам від цього нікуди не подітися. Люди яким зараз 30 і більше і які все життя розмовляли російською зараз не стануть змінювати свої "настройки". Така в нас історія, що в Україні є дві мови. Але не є тою проблемою, яка потребує вирішення. Я маю багато знайомих, котрі спілкуючись російською поважать народ і щось (най мізер) для нього роблять. Звіісно мова це важливо, але зараз потрібно дещо інше.

Що до другої держапвної, то я категорично проти, адже це справді прогинання під іншою країною.

А тепер що то твого посту, Воїне. Він дуже емоційний і багато в чому я погоджуюся, але люди, котрі розмовляють російською, вбивають вільний час телевізором, мають квартиру-машину-дачу-сімю,. нажаль не зрозуміють, де є той туман. про який ти пишеш.

Двомовність Україні категорично не потрібна. Тут в Миколаївській області, де я мешкаю, ще якихось сто років тому переважна більшість люду розмовляла виключно українською, це при "совєтах" тут всі "орусєлі". Я не кажу вже про прикордонні області росіїї, в яких мені доводилось не один раз бувати, то там досих пір люди розуміють українську, а також майже вільно нею спілкуються. То скажіть будьласка про яку двомовність ми говоримо. Ні, та ще раз ні!

ні

У кожній країні є своя РІДНА мова. Як у Англії - Англійська, у Польщі - Польська...А в україні - Українська!навіщо нам ще й російська???
Мабудь тому що, українську мову хочуть понівечити, та пригнічити! Але усі ми повинні цьому завадити!

Звісно ніяка двомовність не потрібна! Це спекуляції та технології проросійських чиновників і запроданців! Серед народу ця тема би і не підіймалась і не обговорювалась, аби про неї не заговорили "з телевізора" та інших ЗМІ. Всі розуміють що у кожної держави своя мова, якою має володіти кожен її громадянин; просто багато, свого часу, було народу переселено на Україну з метою зросійщення.......

Я,например с вашими возмущениями не совсем согласна!Я живу на Украине,и по национальности украинка.И употребляю я как русский,так и украинский языки.Вот вы все тут возмущаетесь"Треба українська мова,нащо нам російська?!"Но почему вы так уверены,что вы разговариваете на чистом украинском???Ведь на западе мы граничим с Польшей,по этому происходят диалекты языка.Я живу на востоке,где близко Россия,от того мы разговариваем на русском.Это не значит,что мы забыли историю,культуру и прочее!!!!Я не спорю,я горжусь за наших предков,но цураюсь сегодняшнюю Украину,это позор!!!!Мне стыдно жить в такой стране,и горько и обидно за её прошлое.Всю историю Украина была во чьейто власти,теперь мы свободны,а что изменилось???Разве мы смогли удержать то,что кровью и потом заслужили наши предки??!!!А и ещё,значит как я поняла,только те,кто говорит на русском смотрят телевизоры????А всё,значит те,кто говорит на украинском первобытные люди и дикари,которые телевизор не смотрят,они только в интернете трепаются!Парадокс какой то!!!!!

Цитата :

Чи потрібна двомовність в Україні?

Ні,її не треба,і її не буде.
це стало відомо ще з 9 березня цього року.
московське хрюкання не гідне статусу другої державної мови

Чесно кажучи, 12 з плюсом я б не поставила, але щиро дякую за щирість і простоту! Влучно сказано про русифікацію...

Дорога Аліна,хотілося б відповісти Вам на к-ка запитань:

"Но почему вы так уверены,что вы разговариваете на чистом украинском???Ведь на западе мы граничим с Польшей,по этому происходят диалекты языка"
- Діалект - це цілком нормально в будь-якій мові. Діалект збагачує, робить більш насиченішою мову, яка і в такий спосіб формувалася тисячоліттями. Ми межуємо з різними країнами, тому уникнути діалекту практично неможливо. Це називається "пристосування" до навколишнього середовища.

"Я не спорю,я горжусь за наших предков,но цураюсь сегодняшнюю Украину,это позор!!!!"
- А я знаю, чому ви цураєтесь. Україна сьогодні - це не престижно, всі тягнуться на престижний Захід. Бо всі цураються! Мови, країни, національності.. Жахливі люди! Та дуже скоро або ми покинемо ці землі, або Росія нас поглине, або розпочнеться 3я світова, яка вб'є слабих спаплюжених українців, які відмовилися від своїх батьків. Україні потрібні нові шістдесятники - нова інтелігенція! Україні потрібна свідома молодь!!!! Яка зараз цурається всього українського... ЯК? Як можна жити в такій країні?.. Знаєте як? Потрібно думати не тільки про себе. Ми маємо дбати про країну, де житимуть наші ж діти, де народилися ж наші батьки. Слід виховувати у новому поколінні любов до свого. Українського. Бо тут - ти - людина.

Я б хотіла, щоб мої діти жили у вільній, незалежній, суверенній державі і розмовляли СВОЄЮ мовою, а не мовою людей, які презирають і презирали НАШУ рідну мову століттями. І.. чужого навчайтесь й свого не цурайтесь.. Шевченко заглянув майже на 2 століття вперед.