Подумайте над цим.
Нам щастя випало: трудівнику й бійцю в труді й вогні любити землю цю, родючу, теплу, грозами повиту, ТВОРИТИ СВІТ, А НЕ ВКЛОНЯТИСЬ СВІТУ, хай дальня путь, хай сивина до скронь, - нести в руках не холод, а вогонь.
Якби мої думи німії на струни проречисті впали, зайшлись би плачем мої струни і сміхом дитячим заграли.
Під погідним небом Батьківщини Ми творці - усі поети ми.
Падають слова, як стіни, валиться покрівля неба, як немає України, то й життя мені не треба.
Отак ми всі йдемо, в одну громаду скуті Святою думкою і з словом на вустах.
Є мій народ - це непоборна сила, є мрія, що дає народу крила, і є свобода - промінь, що не згас у темряві жорстоких лихоліть.
Батьківщино моя! Що є могутніше гірських хребтів, суворіше від лісів твоїх, прекрасніше від твоїх пшеничних ланів.